22.05.2013 18:12
18+
351
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Прощання

Прощання

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Нехай іде метелиця остання,

А хочуть – ллють пронизливі дощі…

Цей світ такий ж непевний і туманний.

Я геть недовго тут, на цій землі.

Я тут лише пролинула, як пташка

Іще вчорашній дощик не ущух.

Я не жила, бо жити надто важко,

Лиш повитала містом, наче дух.

Ви будете перепливати море,

Долати ці вершини сто разів…

А я прийшла – і проминула скоро,

Не встигла геть набратись кольорів.

Ви будете сваритися – ще з ранку,

Бо так завжди – від сліз ви, як хлющі.

Я відійду – так скоро, як веснянка.

Хто вам тоді розкаже про дощі?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.05.2014 21:58  Панін Олександр Миколайович... => © 

Пані Олено, вірш надзвичайно гарний, але тема відходу не повинна виникати у такої молодої поетеси, навіть випадково, навіть жартома. У поета все залишається в підсвідомості назавжди, хто знає коли і що раптом спрацює.
Треба мати на увазі, що когось із Ваших читачів цей вірш може підштовхнути до фатального кроку. Це вже не жарти.
Пробачте, якщо щось не так, бажаю Вам гарного настрою і подальших творчіх досягнень. З повагою.

 24.05.2013 13:36  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно

 23.05.2013 19:52  Сашко Новік => © 

цікаво

 23.05.2013 00:31  Світлана Рачинська 

чудово Олю)))))))

 22.05.2013 22:03  Ірина Лівобережна 

Здорово! Сильно! Ви просто молодець! )))

 22.05.2013 18:23  Каранда Галина => © 

поки що прочитала перший рядок... МЕТЕЛИЦЯ))))))) ух))))