Не плачте мамо...

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Не плачте мамо, не журіться тату.

Не лийте гіркую сльозу.

Я неньку Країну іду захищати,

Їй вірність свою бережу.

В свій час обирати я́ став солдатом

І тут я такий не один.

Ми йдем брат за брата і во́рогів клятих

Проже́немо з наших долин.

Ви ж знаєте са́мі, що нам захищати

Всі наші луги і поля.

Вони ж бо не вправі їх в нас забирати

І плавати в наших морях.

Хоч тут я далеко й сумую за вами –

Я неньки кордон стережу.

І як би нелегко було мені, мамо,

Я славу її збережу.

Не плачте мамо і не журіться тату.

Не плачте... не треба... прошу...

Ще місяців десять й до рідної хати

Я на дембель поріг перейду.

м. Львів, 04.12.2018