Не плачте мамо...
Не плачте, мамо, встаньте із колін.
Ваш син віддав життя за Україну!
За щастя для прийдешніх поколінь,
Вічная Шана не одному сину!
Із тих часів, в нас ще блищать шаблі.
Хоч час минув, вони не затупились.
Вмирали партизани у борні,
а їхні очі волею світились.
І гордо так, із тризубом в руках,
із криком -"Слава Рідній Україні"!
Несли вперед жовто - блакитний стяг...
За волю, ще вмираємо по нині.
Не плачте, мамо, встаньте із колін.
Немає смерті, є Велика Шана.
Бандерівським нащадком був ваш син,
любов до волі в нього незрівнянна,
ні з рабством, ні з багатством, ні з життям.
На рідній мові він хотів співати.
Не могло серце жити з каяттям,
а за любов, потрапити за грати.
Знущання, біль і смерть, лише тому,
що ми з тобою любим Україну?!?!
До смерті не прийму цю руську тьму...
Я люблю мову рідну, соловїну.
За щастя для прийдешніх поколінь,
Вічная Шана не одному сину!
Не плачте, мамо, встаньте із колін,
Ваш син віддав життя за Україну!
автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 29. 10. 2019
