Не плачте, мамо…
Ми відлітаєм, ніби журавлі,
Із тіла в небо рветься дух буремний …
Не плачте, мамо, тісно на Землі,
Це лиш Блакить безмежна й нескінченна.
Сльозою стигне смуток у очах,
Лишаєм все, що так колись любили. …
Не плачте, мамо, кожен з нас—це птах,
Котрому раз в житті даються крила.
Ще на порозі осінь, не зима,
Тріпоче серце й подих Ваш гарячий
…Не плачте, мамо, бо і я сама
На груди Вам упаду і заплачу.
Ми не минаєм, рідна, просто ми
Знаходим в інші Всесвіти дорогу,
А прийде час – обіймемось крильми
У Царстві душ, архангелів і Бога!..
Побійна, 2013
