Хочемо хліба і хочемо тиші...
Сірі светри і сірі миші,
Сірі стоптані пилом стопи.
Чорні діри, червоні стони.
Ми на дні перечитуєм прозу,
Тягнем волю одразу до воза,
Викидаєм в повітря вірші.
Щодень інші і щодень гірші.
Сірий мозок, всі кажуть сірий,
(мабуть, є він, коли є віра)
Чорний кодекс, червоні зміни,
Знову з кола виходять тіні.
Місяць жовтень - то натяк нині:
Тюрмам слухати докір невинних,
Чорний потяг у сірих ночах,
Меншість більшість не перемовчить.
Вузол на вузол кожних сто років,
Космос в кишені, а душі - на шворках.
Сіре каміння щораз за свободу
Збиратимуть знову сто янголів роду...
Київ, 01.11.2020
