Жалкуємо і хочемо
Жалкуємо про те, що не зробили,
Про те, що вже ніколи не зробить,
Колись у нас не вистачило сили
Задумане у дійсності звершить.
Ми хочемо щоб діти це зробили,
Як можемо навчаємо ми їх,
А потім ще підтримуєм щосили,
Щоб вже вони тримались на своїх.
Від них же ми чекаєм спілкування
І пам’яті, що є у них батьки,
І щоб звершили наші сподівання -
Хай наший рід продовжать на віки.
Нам хочеться по довше бути з ними,
І навіть з того світу опікать,
І молимо ми разом із Святими:
Щасливими дай, Боже, дітям стать.
м. Київ, 19.09.98.
