Казка про Котика і Лисичку

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

В осінній день до Котика сільського

Із лісу в двір Лисичка нагодилась.

Швиденько так освоїлась у нього,

Неначе в тій оселі й народилась.

У ближній ліс до себе на гостину

Нового друга стала зазивати.

– Ох! Знаю я, – хвалилася, – місцину,

Де є з моїм ім’ям грибів багато.

Тож подалися з кошиком стежками,

Й по бездоріжжю травами густими,

В бір, де гриби ховались між листками,

Прикрившись капелюшками рудими.

І Котик похвалився дивиною,

Шукаючи лисичок зграйки часті,

Що на вербі з’являються весною

З його ім’ям бруньки, м’які й пухнасті.

Лисичка, звісно, дуже дивувалась

Тій новині з пухнастими бруньками,

Зустрітись якось знову сподівалась

Після зими як зійде сніг річками.

Ще й до села по стежці проводжала,

Нести ж б кошик помогла до хати.

– Тебе я буду навесні, – сказала,

– В мій ліс з букетом котиків чекати.