Адвент
Моє чекання уже без магії,
без пісень у дитячому колі,
без зневіри, але і без віри,
у крилатих і добрих секюриті.
А бажання, світами посіяні,
пустоцвітом давно відцвіли.
Мої очі, до неба підняті,
бачать тільки чорні дірки.
На престолі, запалені свічки,
лічать час до святого різдва...
Я не в змозі позбутися звички
зазирнути в стаєнку до Йосипа.
Переконаний, то в останне
зирю безлад чужих хатів.
Промовляючи щедрування
вірю в магію власних слів.
І не знаю, від чого так соромно,
коли береш протянутий гріш,
все ж по чесному, заколядовано.
Та щоразу від того роздвоєння
у пустелю Єгипту біжиш.
