Текст набираю курсивом
Від руки вже давно не пишу,
Більше простору. Більше мовчу.
Вже не хочеться бути красивим.
Більше дивлюся у, менше на.
А у вечір свобідний горіхи колю,
і чекаю якогось прозріння,
і кого не простив, уже розумію.
Не знайшов я, ні ліній прямих,
ні довершених копій Творіння,
ані слів доскональнопростих...
Викладаю до пйона каміння.
І здається, що то вертикаль,
а й вона від земного тяжіння.
Гральні кості іще не кидав,
все боюся на ранок похмілля.
Та здається крізь сон, що не сплю,
що з просоння бачу Людину.
Ще не час... У котлі запалю,
і поїду "місити глину".
