Байка про високе та земне

"Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі."
Ліна Костенко

Галя має Гриця, мужа,

коло нього Галя - ружа,

Грицько косить, сіє, жне,

а до Галі муза йде.

Гриць із музою не дружить

й на Парнасі він затужить.

До мистецтва геть не пнеться,

жде, що Галі це минеться.

Галя в хмарах десь літає,

хоч про борщ не забуває.

Гриць сопе, не заваджає,

і високим не страждає.

Два світи у Гриця в хаті,

як докупи їх з`єднати?

Гриць терпить, з любові, жалю,

взяв ж собі найкращу кралю.

Галя - в небі, Гриць на полі,

так живуть собі дві долі.

Хто сказав, що дивна казка?

В кожній казці є підказка.

Не таке і ще буває:

жінка в полі, муж - блукає.

Жінка сіє, косить, жне,

муж із неба манну жде.

Саме це і дивна казка

та печальна в ній розв`язка.

Нащо ж муж тоді, хто знає,

в небесах котрий витає?

Добрий муж за жінку дбає,

і працює, і кохає.

Лиш у правильного мужа

рідна жона - пишна ружа.

Львів, 12.12.2020

Візьміть участь в обговоренні