Ілюзії
Живу в ілюзії світанку
та не світає, лиш темніє.
І новий день мене, як бранку,
надією вкотре леліє.
Живу в ілюзії любові,
на жаль, її навколо мало.
Світ топиться у морі крові,
то ж місця їй в серцях не стало.
Живу в ілюзії страждання,
яке би мало світ здобріти.
Та лиш суцільні виправдання,
так можем скоро і здичіти.
Живем ілюзіями разом
та й не живем, а співіснуєм,
примарним йдем дороговказом
чи, може, з себе вже глузуєм?
Львів, 11.12.2020
