Хтось повинен бути бепегом
Хтось повинен бути берегом,
хтось повинен уміти чекати,
в правоті своїй бути каменем
у який розбиваються хвилі.
Хтось повинен бути константою,
розуміти порядок речей,
рахуватись з, отими, припливами
витираючи сльози з очей.
Хтось повинен бути границею,
щоб не вийшло життя з берегів,
коли простір наповнений тишею,
коли безліч порожніх слів.
Хтось повинен уміти мовчати,
коли буря, чи шепіт хвиль.
І від радості не стрибати.
І терпіти образи біль.
Хтось повинен сказати Слово,
від якого стихає крик
і приходять в оселю зорі
ті, що свій закінчили вік.
І стається із того диво:
до людини приходить людина
та, що вчора проходила мимо,
а між ними спалахує віра
та, що скелі кидає в море.
І немає ні скелі ні моря
лише спраглі одвічного Слова,
що блукають від моря й до моря
подивовані, скрізь вода.