Хтось повинен бути бепегом

Хтось повинен бути берегом, 

хтось повинен уміти чекати, 

в правоті своїй бути каменем

у який розбиваються хвилі.

Хтось повинен бути константою, 

розуміти порядок речей, 

рахуватись з, отими, припливами

витираючи сльози з очей.

Хтось повинен бути границею, 

щоб не вийшло життя з берегів, 

коли простір наповнений тишею, 

коли безліч порожніх слів.

Хтось повинен уміти мовчати, 

коли буря, чи шепіт хвиль.

І від радості не стрибати.

І терпіти образи біль.

Хтось повинен сказати Слово, 

від якого стихає крик

і приходять в оселю зорі

ті, що свій закінчили вік.

І стається із того диво:

до людини приходить людина

та, що вчора проходила мимо, 

а між ними спалахує віра

та, що скелі кидає в море.

І немає ні скелі ні моря

лише спраглі одвічного Слова, 

що блукають від моря й до моря 

подивовані, скрізь вода.