Відвертість без прикрас
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
Знов захмарився настрій і навіть дощить -
Це невидимі сльози нуртують в мені,
Тиша давить на плечі, і серце щемить -
Згас шалений вогонь, що в душі пломенів…
Сніг безжально маскує знайомі сліди,
Білі квіти самотньо стоять на вікні,
Ти не бачив, як очі благали – «Не йди!»
Тінь твоя розчинилась в кромішній пітьмі…
Не врятує ніхто від цієї біди,
Кажуть люди, що душу лікує лиш час,
Зрозуміє мене лише той, хто любив,
Не осудить відвертість мою без прикрас…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,