Шарль Бодлєр "Злість"
я- як король країни дощів,
багатий, і все ж безсилий,
молодий, і все ж старезний,
що недовірливий до поклонів,
які відвішують його вихователі,
сидить. знуджений, зі своїми іншими примарами,
ніщо не в змозі підняти його дух,
ані - сокіл, ані- дичина,
зникаючі зібралися на його балконі.
гротескна балада його найyлюбленішого
блазня
більше його не відволікає у цій жорстокій хворобі.
його ліловане ложе стало йому могилою;
жінки його двору усіх можуть кохати володарів,
та все ж, вони більше не можуть знайти безсоромного строю,
щоб викликати посмішку свойого юнака,
наслідника, що занапащено безглуздно.
алхімік, що викував його надщирим злотом,
не зміг очистити від цього ґанджу його душу,
і, у кривавій ванні, як у давнім Римі,
що в пам`яті закарбувалась в їх останні дні,
не знав, як відігріть осліпле тіло,
в якім текла не кров, але зелені води Лети.
/>
переклад з англійської- Івана Петришина (за спонуканням його ШІ)
США, 1.3.2021
