Настала ніч. Дивлюся TV-шоу. Ненавиджу самотні ночі - cама до себе веду розмову…
Шалений вітер рветься у вікно, блукає погляд по кімнаті, мовчить домашній телефон, а я у капцях і в домашньому халаті...
Ніхто дзвінком сьогодні не здивує, мої благання не почує. Вже вкотре Господа молю - нехай прийде до мене чародій у час вечірній, хто зможе розігнати ночі тіні, хто темряву важку розвіє, і світло сонця знову зазоріє!
Життя яскраве бачу на екрані - це так не схоже на звичайні будні! Жінки розкішні в ресторані - надмірно лицемірні та облудні…
І стомлена від споглядання чужого і фальшивого життя, відкрила я вікно назустріч таємничій ночі, але нікого там не бачать очі, лякає загадкова порожнеча, і темрява, як шаль шовкова, так ніжно обіймає мене за плечі…
На зміну ночі прийде ранок, потішить знову ароматом смачний сніданок, в турботах промайне звичайний день, а потім вечір - час натхнень, і ніч самотня та німа, а за вікном, холодна і жорстока, безжальна, незасніжена зима...
Сумно відчулось Ваше одкровення! Найкраще перед екраном ТВ не опинятися взагалі, щоб не псувати собі настрою, з огляду на теперішній дебілізм подій і фізіономії ліц, які там вимальовуються! )) З новорічними святами Вас, минулими і прийдешніми!
