Цуцик і Полкан
На сходах, де двері стримлять до гори,
Закріплено номер під цифрою три,
Сидить під дверима руде Цуценя,
Дзвінок там, де номер, а Цуцик - маля.
Міг Цуцик пронизливо "дзявкнути" сам,
На сходах нечемно волати "Гав, гав!":
Ще скажуть, що Цуцик малий хуліган,
Враз поруч з`явився поважний Полкан:
"Гей, Цуцик, хай розпач не дуже шкребе,
В біді не залишу ніколи тебе,
На лапах, на задніх, влаштуєм танок", -
І лагідно тисне Полкан на дзвінок!
Вбігає в квартиру мале Цуценя,
Вітає усіх, скавучить навмання,
"Полкане, усіх ворогів розженеш,
Подяка моя величезна, без меж!"