16.01.2021 14:20
for all
33 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Ольга Шнуренко

Метелиця

Налетіла під вечір метелиця,

Так раптово усе навкруги замела,

Сніг літав у повітрі метеликом,

Білий одяг, як вату, вдягла омела…

  

Потім небо, як сич, набундючилось,

Налякалися хмари у сірій імлі,

Застогнало довкілля, замучилось

догоджати щоденно примхливій зимі…


Знов земля стужавіє від холоду,

Радість гасне в душі, крижаніють думки,

Ніби змій, заповзає у голову

підлий сумнів стосовно приходу весни…

  

Думка ця зазирає тривогою

І вривається вітром в пенати душі,

Сніжний привид висить над дорогою,

Зігріває, як може, дерева й кущі…

  

Зникло сонце надовго за хмарами,

Морок ночі віщує нещастя й біду.

Знову вечір лякає примарами -

Де і в чому я ліки від туги знайду?

  

#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.01.2021 23:38  © ... => Надія Крайнюк 

На жаль, ця зима вже в четвер зникне знову... Сьогодні ризикнула вийти ввечері, так як вітру не було, то руки без рукавичок холод не відчули, так що я реально насолодилася приємною морозною свіжістю...

 16.01.2021 19:08  Надія Крайнюк => © 

Так, морозець таки придавив гарно. Сьогодні зранку було мінус 14. А завтра мабуть, буде ще крутіше. Отже, зима владарює.

Дякую за вірш!