Ніч
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
Танцює дощ на жерсті підвіконь,
Шугають зорі, - біло-сині птахи...
кладу на плаху вогнища долонь,
чекаю ніч, із здичавілим страхом...
не темряви боюся, Боже, - ніт!
червоний погляд ... стелю споглядаєш...
завмерло серце і холодний піт, -
а раптом ти мене вже не кохаєш?!...
а раптом ти забула про тепло,
міцні обійми, рухи, поцілунки?
забула все, що все таки було,
що мов весна наповнювало трунком...
Закінчив танець невгамовний дощ,
схолонув він, і став біленьким снігом...
згубився погляд серед темних товщ,
поснули краплі в перехрестях вікон...
