06.02.2021 19:15
for all
42 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Анатолій Костенюк

Мовчи!

Мовчи!

як Тютчев

Мовчи, ховайся та таї

і мрії і думки свої.

Нехай в душі, на глибині

встають і захóдять вони

безмовно, як зірки вночі.

Любуйся ними і мовчи.


Як нам розповісти себе?

А інший як збагне тебе?..

Слова неправду донесуть.

Розкрита думка – втратить суть.

У джерелі плескаючѝсь,

піднімеш мул, тому – мовчи.


В собі самому жити вмій.

Є цілий світ в душі твоїй

прекрасних, потаємних дум.

Заглушить їх буденний шум.

Своєму серцю доручи

їх пісню слухати – й мовчи…

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.02.2021 06:13  Тетяна Чорновіл => © 
 09.02.2021 10:14  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую! Дуже тонко та глибоко відчуто. 

 09.02.2021 10:11  © ... => Серго Сокольник 

Прекрасний коментар. Дякую, що зрозумівли. 

 08.02.2021 07:28  Тетяна Чорновіл => © 

І справді, іноді краще промовчати: щоб не збурити далі гіркоту подій, або щоб продовжити та осягнути магію трепетної миті! Чудова поезія, одкровення від душі. 

 08.02.2021 01:19  Серго Сокольник => © 

Настояний на гіркоті мовчань, той вірш- горілка з перцем... Щемить, п"янить, пече гортань, лоскоче серце...