06.02.2021 19:15
для всіх
132
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Мовчи!

Мовчи!

як Тютчев

Мовчи, ховайся та таї

і мрії і думки свої.

Нехай в душі, на глибині

встають і захóдять вони

безмовно, як зірки вночі.

Любуйся ними і мовчи.


Як нам розповісти себе?

А інший як збагне тебе?..

Слова неправду донесуть.

Розкрита думка – втратить суть.

У джерелі плескаючѝсь,

піднімеш мул, тому – мовчи.


В собі самому жити вмій.

Є цілий світ в душі твоїй

прекрасних, потаємних дум.

Заглушить їх буденний шум.

Своєму серцю доручи

їх пісню слухати – й мовчи…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2021 07:28  Тетяна Чорновіл => © 

І справді, іноді краще промовчати: щоб не збурити далі гіркоту подій, або щоб продовжити та осягнути магію трепетної миті! Чудова поезія, одкровення від душі.

 08.02.2021 01:19  Серго Сокольник => © 

Настояний на гіркоті мовчань, той вірш- горілка з перцем... Щемить, п"янить, пече гортань, лоскоче серце...