24.02.2021 08:10
for all
15 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Ольга Шнуренко

Міжсезоння

Дивлюсь на себе – ніби я не я,

Срібляста сивина цілує скроні,

І зморшки на чолі, як борозна,

Як поле переоране, долоні…

Чи то самотність плаче за вікном,

Чи сумно розмовляє з саксофоном –

Журбу лікує молоде вино,

Пульсує кров у серці камертоном…

За кілька днів весна в календарі,

Але довкілля тоне в заметілі,

Мережать ніч студену ліхтарі,

Міські двори дрімають спорожнілі…

Милуюсь світлограєм вдалині,

На шмаття рве пітьму моє безсоння,

І спогади нуртують в голові,

Шаленим вітром скиглить міжсезоння


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.03.2021 08:05  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за теплий коментар! Коли сонце вранці зазирає у вікно, розумію, прийшла весна! Серце радіє і співає душа! 

 26.02.2021 05:17  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий Ваш вірш. Теплий і щирий. Міжсезоння швидко минає. Кілька днів - і вже знову наступний сезон насувається))