03.12.2014 00:37

для всіх

229

7 | 7

 © Микола Чат

Плетиво міжсезоння

пейзажна інтерпретація "Танка засніжених снів" Тетяни Чорновіл

З осінніх хмар зима морозне диво, 

Сипнула перламутрами сніжку.

Покрила чуб солом’яний стіжку, 

Що вже давно весіннє бачить сниво.

В промерзлому до коренів садку, 

Сніжинок рій безчинствує грайливо.

Розкішні айстри пломенять мрійливо, 

У винограднім в’язанім рядку.

Холодні думи полем дме вітрило, 

Лишаючи в’юнкий на стежці слід.

Пташки останній обривають глід, 

Знімаючись над гаєм швидкокрило.

Здираючи зі скла ажурний лід, 

У шибку груша стукає безсило.

Голубить світлом між юги ярило, 

Дзвінких бурульок сяючий приплід.

Порідний місяць сіє зорепад, 

Окрайцем срібним в небесах неспішно, 

На кризі ставу вабою безгрішно, 

Ростки палають сотнями лампад.

У ніч ридає віхола невтішно.

То стихне то регоче невпопад.

Із груднем переплівся листопад, 

Укривши землю перлами розкішно.