Twenti-two...
примарність шляху в білій заметілі...
1.
під сяянням зірок і місяця ясного
забув про шлях що вів мене під небом
2.
на диво став прямий життєвий шлях нарешті
радію у літах збезсилений і сивий
3.
були надбання втрачення свята розчарування
як зважити вагу свого часу?...якими терезами?...
4.
і спогади усі заблукані між стін цупких туману
стрімливим сходженням лавин у незворотність долі
5.
каміння з неба...спрага...мерзлість у сльоту...вітри штормові
романтика то все шкідливих перешкод
6.
коли буття смішить а в клоунаді з клоуна не смішно
переступи межу у horror в інсталяцію потішну
7.
а нині шлях в банальність і повторень безкінечних
і зміни змін немов в калейдоскопі феєричні
8.
і наче вже не йдеш а час тебе штовхає
спіткнеся - не біда, біда - коли впадеш
9.
бруківка чи асфальт бетон чи стежка степу
єдино то є шлях заплутаний примхливо
10.
від літа луни мить весни і осені капризи
морози і сніги... - крокує місяць лютий
11.
шляхи живого прагнуть від пробудження в спочинок
зникає небо і темрява панує в зиму ночі............
