Логічне кіно
"Якби молодість знала, а старість могла..."
Спитай мене, про що мовчу,
чому дрижить моя струна,
розмова буде непроста,
нове пізнання рубежу.
Лиш вітер сльози рознесе,
вуста зніміли вже давно,
життя в картате полотно
записує нове есе.
Лиш спогад в`ївся як іржа
і з сивих дум плете павук
химерну сповідь - серця стук,
і байдуже: своя, чужа.
Спитай мене і я скажу,
що юність - золоте руно,
що досвід - зрілості кіно
побачиш сам, а я мовчу...
Львів, 05.03.2021
