А за вікном німе кіно
як чорна кішка, на підвіконні безсонна ніч розкішно прилягла…
Знайомі, аж до болю, ті незримі кроки,
Які лунають голосніше рік за роком...
Дійти, не впасти, при потребі доповзти,
А потім полетіти в обійми висоти!
Всі знають - тиші в абсолюті не буває,
Я чую звуки – жовте листя опадає…
І ніч-змія підступно заповзає в наші сни,
Зима вже на порозі, і так довго до весни…
Дощу краплинки барабанять у вікно,
Заснуло місто – за вікном німе кіно…
м. Київ, 19.11.2013