Бичок і лисичка
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Раз лисичка невеличка край озерця дріботіла,
І в цей час бичок лускатий саме вигулькнув з води.
Тож вона нараз із рибки подражнитися схотіла
Й завела тоненько пісню, з підвиванням, як завжди:
– Биче-биче товстопузий,
Биче-биче криворотий,
Ти малий, бридкий, безвусий,
Ще й окатий до нудоти!
А бичок дослухав мовчки, спам’ятався трохи згодом,
Ждав, коли ж то вже скінчиться пісня лисяча чудна.
Далі висунувся вище й заспівав, зіпнувши ротом,
Аж пішли кругами хвильки і здійнявся мул із дна:
– Ти сама руда й кудлата,
Галаслива і хвостата,
Лапи високо здіймаєш,
Плавників же геть не маєш!
Ох! Розсердилась лисичка та й побігла в чум до мами:
Мамо! В озері мулькому з мене дражниться бичок!
Каже, я руда, кудлата, не багата плавниками,
Ще й нечемне щось про лапи! (Про свої ж пісні – мовчок…)
–Знаю, – дорікнула мама, – в тебе є дражнитись звичка, ,
– Коли перша ти співала, в сварці лиш твоя вина.
– Товстопузий, криворотий… – почала мала лисичка,
Та й замовкла. Бо згадала – почала таки вона.
Йди ж ізнов бичка шукати, – мудра матінка зітхнула,
Погукай понад водою і пробачення проси.
Кликала бичка лисичка, він на хвильку сплив із мулу,
Тільки більше не озвався. Бо замовк на всі часи…
_
Ескімоси – найпівнічніші мешканці Землі. Їх рідкісні і нечисельні нині поселення вузькою смугою розтягнулися від Берінгового узбережжя Чукотського півострова уздовж прибережної смуги Аляски і прилеглих до неї островів, по узбережжю і островах Канадського арктичного архіпелагу до покритої вічними льодовиками Гренландії.
Отримані за останні три-чотири десятиліття наукові дані в галузі археології, антропології, етнографії та будови мов корінного населення субарктичній зони Азії та Америки свідчать про те, що центром прабатьківщини ескімоської культури з`явилася область стародавньої Берінгіі, а точніше - район азійського та американського узбереж Берингової протоки.
Ескімоський фольклор, як і фольклор аборигенів населення північно-східних районів Далекого Сходу і Північної Америки – важливе джерело для вивчення і розуміння давньої і сучасної культури ескімосів.
Створення казок у ескімосів не було надбанням будь-якої обраної соціальної касти оповідачів. Придумати і розповідати казки міг будь-який член громади або сім`ї, оскільки знання усних традицій, узагальнюючих життєвий досвід попередніх поколінь, було обов`язковим для кожного.
Ескімоська казка «Бичок і лисичка» вчить саме дітей бути ввічливим, добрим по відношенню до оточуючих, не засуджувати чужу зовнішність, навіть якщо вона здається непривабливою. Бо так само той, кого образили, може знайти багато непривабливих рис і в тебе. А ще з цієї казки дитина може спізнати мудрість – образити легко, та не завжди так само легко вдасться попросити вибачення.