Знову про самотність

У самотності багато привілеїв -

забаганки дозволяю без вагань,

найвірніші друзі – ямби і хореї,

віршування, як оазис для бажань…

Я давно забула, що таке кохати,

і пірнати у чуттєвий океан,

зачинила двері у душі пенати -

не проникне в мушлю жоден ураган…

Усміхаюся привітно перехожим,

попри те, що інша думка в голові,

обережна в спілкуванні, на сторожі -

від людей завжди тримаюсь в стороні…

Але час від часу думка серце крає -

ти даруєш миті щастя не мені,

у твоїх обіймах інша завмирає,

і згорає, ніби Фенікс, у вогні…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,