Стараюсь не жалітися публічно,
хоча присутній смуток у словах,
я дуже часто думаю про вічне,
щодня долаю біль і страх…
Не завжди вірші – «сага» особиста,
але емоції і почуття
у віршах я описую барвисто,
і в них живуть реалії буття…
Раніше вірші сонячні писала,
але змінила стан душі війна,
дрібні крупинки радості збирала,
бриніла сумно у душі струна…
Гадала, скоро вже АТО скінчиться,
розквітну я, немов вишневий сад,
і радість сонцем знову заіскриться,
воскресне поетичний зорепад…
Але не видно ні кінця, ні краю
безглуздій, кровожерливій війні,
в молитвах, як і ви, щодня благаю,
щоби скоріш настали мирні дні…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
