Чим березень мене потішив,
які дарунки принесла весна?
Про це вже написали інші -
не знаю, чи знайду нові слова…
Молочна хмара білопінна
пливе поважно в синій вишині,
і ніч весняна, безгомінна
розсипала рубінові вогні…
Вже вкотре я не сплю, римую,
моє безсоння тишу стереже,
і знов на самоті сумую -
мене тривожить ніч за вітражем…
Попри сюрпризи й забаганки,
які чекають вранці нас щодня,
з’явилися смішні веснянки
на зблідлих взимку, змучених щоках…
Сумні новини - на екранах,
життя і смерть висять на терезах,
і люди, і земля - у ранах,
не розберу, де сльози, де роса…
Та знаю, сонце життєдайне
розтопить лід у зболених серцях,
то ж прокидаймося негайно,
і хай засяє сонце на вустах!
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
