Дозволь мені....
Ти дозволиш – я прийду до тебе увісні?
Все ж по іншому тебе я не побачу.
Можна я до тебе завітаю на весні?
З пролісками повернуся я на вдачу.
Обережно, боязко та ледь рішуче,
Доторкнуся ніжно до твого обличчя.
І хай час повільно, лине неминуче,
У нічному небі потойбіччя.
І нехай застигне час, неначе скло,
І замкнеться вічністю в темряві.
Спи спокійно, все що вже спливло,
Все залишиться лише́ в моїй уяві.
Можна, я з*явлюся у твоєму сні?
На годинниках всі цифри постираю.
В небі позбираю зорь ясни́х,
І нехай вони в твоєму сні палають!
Ти дозволь з тобою бути у вісні.
Хай триває ніч до пізнього світання.
Можна, подарую я своїй Весні,
Почуття безмежного кохання!
Україна, 25.03.2021