Краплі дощу на звороті воскреснуть туманом
Сонце стікало крізь пальці, крізь сльози, крізь жаль...
День полишав, поспішаючи за океани,
За плечима - сьогодні... Зависла зрадлива вуаль...
Краплі дощу на звороті воскреснуть туманом.
Залишити б сліди, та їх змиє крізь сон водою,
Без човна між містками ні дна, ні зябер, ні крил,
Тіні зникнуть самі по сОбі, без галасу й бою,
Штучні цілі таки обернуть на справжній пил.
І лише на горі, не відчують вологість стопи,
Лише погляд у вічі не вийме важниці під бруд,
Під високими сходами завше кульгають підкопи,
Та найвища цінність завжди над дахами споруд.
м. Київ, 22.02.2021 р.