Зачарована весною
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми..."
#Ліна_Костенко
Весняний ранок, сонячно яскравий, замерехтів промінням золотистим, і кольори у росянім намисті відтінками всміхалися лукаво…
У небі білі хмари вальсували, мережили блакить напрочуд гарно, вони кружляли в танці філігранно, і згодом, ніби привиди, зникали…
А ліс ще й досі бачив сни казкові, хоч поряд голосили в церкві дзвони, скрипіли й хилитались голі крони, лунали в хащі звуки загадкові…
Долини сонячні сплели віночки, сп’янів від пахощів весняний вітер, і народилися слова із літер, а потім заспівали, мов дзвіночки…
На зміну ранку день прийшов весняний, заголосив у лісі хор пташиний, і рій завис над квітами бджолиний, їх вабив аромат весни духмяний…
Стояла мовчки, ніби під гіпнозом, кудись завіялись думки мінорні, лиш дивні звуки вітру у валторні порушили мій стан анабіозу…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
