Вона

Вікно, як монітор, за ним життя вирує.

Чому не хочеться виходити з квартири,

Чому суєтний натовп так її дратує?

Тут відповідь проста, як двічі два – чотири…

Бо народилась у селі в обіймах тиші,

Життя панує там розмірене, спокійне,

Куточок райський на землі і найрідніший,

Там не потрібно пити кожен день снодійне…

Щоденно спогади її гірчать полином,

Вона блукає, мов примара, у тумані,

До себе в гості кличуть річка і долини,

Троянди у дворі, від сонечка рум’яні…

І тішиться душа минулими роками,

Розбурхує уява радісні картини -

Знов небо за вікном, усіяне зірками,

І ніч чарівна завітала на гостину…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,