Жовтих лілій твої капризи
Змішала запахи ніч.
Солодко, притомно ми любились,
Дурман квітковий нас отруїв.
Пелюсток жовтих примару ночі
Розбудить кави гіркота слів,
З твоїх обіймів піднятись годі
Запах лілій змішує сни.
Відкрию вікна в глибини ночі,
Розбавлю квітів густий дурман.
Мене впіймають байдужі зорі,
Байдужим вітром розвіють сон.
У тебе квіти, у мене зорі,
Усе по чесному, як завжди.
Твоя чарівність, моя байдужість
А ранком кава з слів гіркоти.
І той нестерпний запах лілій
У кожнім нерві у голові.
По паралелях кривої ліній
Нам в одне ціле вже не зійтись.
Дрогобич, 2011