Упіймані в рамках миттєвості обриси
Спокуту несуть висячи на стіні.
Хтось слово промовить ласкаве неголосно
Хтось не зрозуміє у своїй простоті.
А рамки підкреслено в’язнів утримують
В довічній в’язниці вічним життям,
Їм бо судилось наповнитись символом
У безкінечній самотності днів.
Дрогобич, 2011
