Життя і вірші
з рубрики / циклу «Філософські мотиви»
"Поезія згубила камертон.
Перецвіла, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону"
Ліна_Костенко
Перецвіла, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону"
Ліна_Костенко
Для когось вірші - це свята молитва,
для інших – римування, гра словами,
у когось слово, ніби гостра бритва,
а в інших, ніби ніжні руки мами…
Буває, вірші квітнуть, як троянди,
росою вмиті, сонечком зігріті,
слова з любов’ю сплетені в гірлянди,
і образи, як на стіні графіті…
І кожний автор має власні фарби,
свій стиль, і лексику в душі плекає,
а потім нам дарує вірші-скарби,
відгомін в наших душах викликає…
Але життя – не тільки оперета,
сюжет веселий, радість, спів і танці…
Іде війна! Болить душа поета,
і в голові думки, як сіроманці…
І кожне слово у душі ятриться,
кричить, голосить, небеса благає -
хай небо мирне сонцем золотиться,
і більш ніхто від кулі не вмирає!
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
