06.01.2009 00:00
for all
1332 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Микола Щасливий

Храм ІІ

У вечір вітряний, безсонний

Я хочу душу відімкнуть

Щоб день застиглий, монотонний

Зміг теплим подивом зітхнуть.


Відкрити двері до кохання

Із памороззю на вуглах,

Щоб кінчилось нічне страждання

І сон ласкавий в подушках.


Я мушу ключ знайти, спіткати

Розкрити таїни свої,

Щоб врешті вітрові признати

Сказати сни усі, нічні.


І в чистоті джерел дзеркальних,

Що відбивають місяць-край,

У думках, як завжди спонтанних

Ввійти в збудований, свій храм.


...


Як гарно, ввечері, з будинку

Поглянуть, вискочить, втекти,

Коли почав нову сторінку,

Як в подиві, нові думки.


Бо я знайшов. Відкрив. Втомився

Але усе ж таки ввійшов.

Людина... За добу змінився,

Я щастя в натовпі знайшов.


P.S.


У монолозі цім вечірнім

Побачити потрібно храм,

Який лишавсь завжди незмінним,

Лише чужим здавався нам.


Спасибі вечору і вітру

І почуттям, словам, думкам

Що храм знайшов. Я знов розквітну!

Кохання знову я зазнав.

Публікації: Микола Щасливий

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.10.2011 19:03  Каранда Галина 

це теж для Іваніва!


"У думках, як завжди спонтанних
Ввійти в збудований, свій храм."


і це для нього...


а то сам будує, сам і мучиться!