Не заплачу...
Не заплачу... Лиш спогад, мов злодій
Прокрадеться в шпаринку у серці.
Тане час... і у вирі мелодій
Розіб`ю я свій спокій на герци.
Не розкажеш... А що говорити?
Розказали про все твої очі.
І кохання, сльозами залите,
Я не стерплю! Не хочу! Не хочу!!!
Не заплачу... Бо сльози солоні,
Після меду кохання, як трунок.
Я ж принесла у своїй долоні
Своє серце - тобі подарунок.