16.12.2014 16:17
для всіх
255
    
  5 | 5  
 © Любов Колосюк

На війну

Ти вже їдеш? В дорожній сумці

Кілька светрів, військові берці.

І ловлю себе десь на думці,

Що на друзки розірветься серце...


Посоромлюсь зізнатись в цьому

І заплачу, пізніше, тихо...

Стати Ангелом? Охоронцю?

Це для мене найбільша втіха!


Я б тебе огорнула крильми

І зреклася б навік полетів.

Ти, лише, залишайся сильним

Для моїх, нескладних куплетів.


Ти для мене лишайсь, без причини,

Без зізнань і гучних завітів

Я, здається, без тебе загину...

Повертайсь, як найшвидше звідти..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.12.2014 03:20  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Душевно, сумно-проникливо... та з вірою!
У мене теж є схожий "Записки на війну".
Хай щастить!

 16.12.2014 20:08  Ірина Затинейко-Миха... => © 

дуже проймає поезія - майстерна і щира. дякую за змогу прочитати.

 16.12.2014 18:30  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно! Проникливі слова. Вірш чудовий!

 16.12.2014 16:32  Ганна Коназюк => © 

Красивий, щирий, душевний і такий проникливий та щемний вірш!
Чудово!!!

 16.12.2014 16:11  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже-дуже гарно!
Нехай швидше повертається!