Чому...
Чому щемить? Чому так рветься?
Чому вискакує з грудей?
Чом кров по венах так несеться,
Тверезих вже нема ідей?
Чому удень нема спОкою?
Чом влітку холодно мені?
І сльози знов течуть рікою,
Думки чому усі сумні?
Чому, як фото твоє бачу
Трясуться руки, голос в’яне?
Ось знов в подушку я заплачу
І прошепчу «прийди, кохана»…
Мене не чуєш, ти ж далеко,
Цим мукам я не бачу краю.
Тобі слова оці хай принесе лелека:
«Ти повернися, мила, я тебе кохаю».
