12.02.2014 13:00
for all
178 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Зоб

Чому...

Чому щемить? Чому так рветься?

Чому вискакує з грудей?

Чом кров по венах так несеться,

Тверезих вже нема ідей?

 

Чому удень нема спОкою?

Чом влітку холодно мені?

І сльози знов течуть рікою,

Думки чому усі сумні?

 

Чому, як фото твоє бачу

Трясуться руки, голос в’яне?

Ось знов в подушку я заплачу

І прошепчу «прийди, кохана»…

 

Мене не чуєш, ти ж далеко,

Цим мукам я не бачу краю.

Тобі слова оці хай принесе лелека:

«Ти повернися, мила, я тебе кохаю».

Публікації: Зоб

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.02.2014 19:45  ГАННА КОНА... => Тетяна Белімова 

Таню, я ще не бачачи твій коментар, а читаючи поезію, теж подумала, що лелека може спутати і замість слів принести щось інше, вірніше, когось...))))))))) 

 12.02.2014 19:42  ГАННА КОНА... 

Звісно, що поезія сумна, бо висвітлене душевне хвилювання, страждання літературного героя, але гарна безумовно!.. 

 12.02.2014 10:13  Тетяна Бел... => © 

На лелеку краще не покладатися у таких справах)))))) Раптом не до тої залетить?))) Мені здається, у діалозі будь-які посередники лише шкодять. Особисто завжди краще і надійніше. Але вирішувати, звісно, вам.
Поезія чудова, хоч і сумна без міри.