19.05.2021 11:49
для всіх
117
    
  4 | 4  
 © Богдан Дєдок

Муза, надевшая белое платье

Муза, надевшая белое платье,  

Если быть честным, то очень не кстати 

Свалилась на голову горе-поэту,  

Как снег среди мая. Внезапностью этой 

И белой палитрой украсив весну,  

Ушла навсегда. Я уже не усну,  

Как кажется, больше уже никогда. 

Рано ли, поздно ли, но из гнезда 

Каждая птица сбежит, расправляя 

Свободолюбивые крылья, махая 

Хвостом на прощанье земле. Так и мне,  

Искрясь и сияя в своей белизне,  

Помахала ладошкою с новым кольцом: 

Прощай, мой дружочек, и будь молодцом. 

Последнюю нить поглотила геенна - 

Замуж выходит моя Мельпомена. 



Київ, 19.05.2021

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.05.2021 20:06  Анатолій Костенюк => © 

Інші є музи. Знайомитись треба.

Краща за інших лірична Евтерпа.

 25.05.2021 17:03  Віктор Насипаний => © 

Так є. Музу треба берегти...

 20.05.2021 21:32  Надія Крайнюк => © 

Сподобався Ваш вірш. Особливо фінал. :-)

 20.05.2021 18:06  Ольга Шнуренко => © 

А у мене про МУЗУ також дещо є)))

Німа й сліпа віднині моя Муза -

Для неї римування, як "обуза",

І розмір шкандибає, як каліка,

А над рядками цензор, як шуліка…

Зіщулилась, закрила свої очі,

Чекаючи на відгуки пророчі.

На всяк випадок щит напроти серця,

І одягла на очі темні скельця…

На голову шолом міцний сталевий,

Оголені щоб захистити нерви.

Заздалегідь продумала старанно,

Щоб потім не зализувати рани…

Броня блищить, занурившись у лати,

Нікого не пускає у пенати...

 19.05.2021 23:46  Каранда Галина => © 

Хі)