Життя і смерть на терезах
з рубрики / циклу «Філософські мотиви»
Так часто в небі я мандрую уві сні,
Чому стомилася ходити по землі?
Чому так жадібно ловлю небесне світло? -
Його проміння гріє лагідно й привітно…
Так прагнула пізнати ширше білий світ,
Хотіла мандрувати я на схилі літ,
Розбились хвилі мрії об тверді пороги,
Тепер щодня прошу у Бога допомоги…
Люблю вечірні зорі - затишно вночі,
Мені дарує небо чарівні ключі,
Раніш любила літні росяні світанки,
І сонце радо зустрічала спозаранку…
Тепер для мене храм святий на небесах,
Життя і смерть давно лежать на терезах,
Щодня кладу маленькі гирі чудодійні,
Щоб переважило життя в жорстокій бійні...
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
