26.05.2021 09:02
for all
10 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ольга Шнуренко

Життя і смерть на терезах

Так часто в небі я мандрую уві сні,

Чому стомилася ходити по землі?

Чому так жадібно ловлю небесне світло? -

Його проміння гріє лагідно й привітно…

Так прагнула пізнати ширше білий світ,

Хотіла мандрувати я на схилі літ,

Розбились хвилі мрії об тверді пороги,

Тепер щодня прошу у Бога допомоги…

Люблю вечірні зорі - затишно вночі,

Мені дарує небо чарівні ключі,

Раніш любила літні росяні світанки,

І сонце радо зустрічала спозаранку…

Тепер для мене храм святий на небесах,

Життя і смерть давно лежать на терезах,

Щодня кладу маленькі гирі чудодійні,

Щоб переважило життя в жорстокій бійні...


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.05.2021 11:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

Мені здається, що у всіх нас вірші такі, як і наше життя, в якому все змішалося до купи - і радісне, і сумне, і святе, і грішне... А от що у нас різне, це те, що саме у кожного із нас переважає...

 27.05.2021 07:33  Тетяна Чорновіл => © 

Мудрий, хоч і сумний вірш. Справді, нам довелось жити в непростий час війни, хто б міг подумати про таке ще кілька років назад. Тож мусимо остерігатися спокуси на підлість, жорстокість і байдужість душевну, не втрачаючи духовних здобутків. Нехай життя на терезах переважить. Дякую Вам за добрі мудрі настанови.