Жук-охоронець на посту
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Підслухав жук турун одного разу
Розмову двох мурах скраєчку саду,
Моторних пастухів отари тлі.
Вони на віти слив шукали лазу,
На грядки помідорів і салату,
Щоб зажили там шкідники малі.
Бо здавна задля випасу рослини
Знаходили десь у саду терпляче,
Селили тлі колонії тайком,
Згодовуючи соки до краплини,
Під листям пасли їх, корівок наче,
І дармовим живились молочком.
Та цей раз жук, як охоронець саду,
Озвався грізно, звівшись над землею:
– Хто марно тут витоптує траву?!
Забратись геть вам дав би я пораду,
Поткніться лиш сюди гуртом із тлею –
Усім вам вуса й лапки обірву!
– Тікаймо! – налякалися мурахи, –
Це той, що нищить гусінь і мокриці,
З отарою його не проведеш –
Жука цього обходять навіть птахи,
Тож краще поселитись на щириці,
Бо вуса шкода й лапки, звісно, теж.
А жук турун знов на посту обачно
Коли прибульці десь потупотіли,
Тихенько зачаївся при землі.
Листками слива шелестіла вдячно,
З салатом помідори теж раділи,
Що врятувались від нашестя тлі.
Жук турун або жужелиця – корисний хижак, який виловлює мокриць, гусінь, стоніжок, личинок, тлю та інших м’якотілих шкідників, активно переслідуючи свою здобич вдень і вночі. Це справжній охоронець саду і городу, хоч і не має здатності літати – його тверді надкрила зрослись. Та жук не переживає з того. Зимує під листям чи в залишках трави, а в теплу пору року риє невеличкі нірки в землі, активно переслідує наземних шкідників. Запросіть туруна (жужелицю) до свого саду та городу.
