Літослово
В літа, в сонця долонях,
У пташинім розмаю,
Серед тисячіслів`я
Слово-барву шукаю.
Щоб воно ‒ як стожари,
Щоб воно ‒ як блавати,
Щоб змогла я тим дивом
Увесь світ змалювати.
Доторкнутись до серця
І окрилити душу,
Слово-думку шукаю,
Я знайти його мушу.
Заглядаю в крайнебо,
Задивляюсь в озерця,
Може, в трави сховалось,
Чи веселки відерця.
Чи присіло спочити
Під калини листочок,
Чи будує з росинок
До хмаринки місточок.
Чи між трав незабудки
В полі літу малює,
А чи десь по стежині
Разом з вітром мандрує.
Може, десь понад світом,
З-під крила журавляти,
Маю дивне те слово
На папір упіймати.
Зодягнути у льолю,
Завернути в пелюшку,
І про щось таємниче
Нашептати на вушко…
А тоді відпустити:
Що ж, іди поміж люди,
Рідним словом - дзвіночком
Хай втішаються всюди.
м. Львів, 11.06.2021
