Мольфарка осінь
Мольфарка осінь бродить манівцями
І падолистом в тиші шелестить,
Ще з літа спіють ранки чебрецями,
І чародіє день, і творить мить.
У ній – синь неба в латочках хмаринок,
В серпанку мріють плахточки полів,
І таїна гаїв, і золотих стежинок,
Й «курли» журливе в небі журавлів.
В етері дощ мереживо сплітає,
Крізь сльози вікна дивляться у світ,
А там жоржина дивом відцвітає
І вітер трусить яблука із віт.
Мольфарко осінь, ти така красива,
Як музика, як цвіт на полотні,
Як мрія ти, як над потічком ива,
Натхненням осяйним малюєш дні.
І мить ота вже безліч літ так кревно
Несе краси землі безцінний дар,
Бо там, на кінчику пера, так ревно
Її чекає Золотий Мольфар.
м. Львів, 21.10.2021
