Кавовий етюд
Крізь сонну сутінь кавове світання
Неясно просочилося в вікні.
Схитнулась тінню ночі мить остання,
Осіла в чашці гущею на дні.
Ось-ось заграви марева незримі
Нахлинуть у небес жагу тремку,
Й не знати, чи зайшлося серце в римі,
Чи манить кава медом у ковтку.