22.08.2021 22:36
для всіх
142
    
  1 | 1  
 © Микола Коржик

З внуком

 

 

Ми сидимо на шпалах, в тупику,

нам літнє сонце спини припікає,

в безпеці ми на цьому острівку,

ніхто нам мріяти не заважає.

 

І кожен дума мовчки про своє,

нас шість десятків років розділяє,

та це пустим для нас нараз стає,

бо сенс життя і цінність кожен має.

 

Гуркоче поїзд і мигтять вагони,

вони несуть тебе кудись у даль,

роки і дні, шалені перегони,

мені несуть лише гірку печаль.

 

Не хочу я у невідому даль летіти,

я хочу в цьому тупику лишитись,

у теплім літечку з тобою вдвох сидіти,

і як гуркочуть поїзди дивитись.

 

 

 

 

 

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!