22.08.2021 22:36
18+
96
    
  1 | 1  
 © Микола Коржик

З внуком

 

 

Ми сидимо на шпалах, в тупику, 

нам літнє сонце спини припікає, 

в безпеці ми на цьому острівку, 

ніхто нам мріяти не заважає.

 

І кожен дума мовчки про своє, 

нас шість десятків років розділяє, 

та це пустим для нас нараз стає, 

бо сенс життя і цінність кожен має.

 

Гуркоче поїзд і мигтять вагони, 

вони несуть тебе кудись у даль, 

роки і дні, шалені перегони, 

мені несуть лише гірку печаль.

 

Не хочу я у невідому даль летіти, 

я хочу в цьому тупику лишитись, 

у теплім літечку з тобою вдвох сидіти, 

і як гуркочуть поїзди дивитись.

 

 

 

 

 

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!