27.08.2021 08:28
for all
25 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ольга Шнуренко

Мені наснилася душа

На розчепірених дорогах

напівоголена, напівжива,

кульгаючи на праву ногу,

повільно пленталась душа…


Голодний і змарнілий погляд,

до болю жалюгідна худорба,

і жодної душі живої поряд,

у кожній зморшці - самота…


Спинилась відпочити на хвилинку,

щоб випити хоч трішечки води,

схилилася до ніжної травинки

і попросила крапельку роси...


Відразу ожила, тієї ж миті

замерехтіло сонечко в очах,

заголубіла клаптиком блакиті

скупа сльоза на змучених щоках…


Зажевріла надія у зіницях,

залопотіло серце пташеням,

а десь далеко в церкві на дзвіниці

звучала ораторія життя!


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.08.2021 09:06  © ... => Микола Коржик. 

Дякую за позитивний коментар. Приємно чути. 

 28.08.2021 06:07  Микола Коржик. => © 

А я і говорю - вірш сподобався. 

 27.08.2021 20:42  © ... => Микола Коржик. 

Головне в цьому вірші, що ДУША ожила і що зазвучала в церкві ораторія ЖИТТЯ... 

 27.08.2021 15:53  Микола Коржик. => © 

Чомусь стало жаль бідну душу...