06.08.2011 00:41

-

441

9 | 9

 © Тарас Іванів († 2012)

Обкурена мрія

Тиснуться спогади в аркуш тонкий, 

Досьорбана кава старіє. 

Присох аромат в філіжанці м’який, 

Та й смак загубився… Не діє. 

Дешевий коньяк – з бочки змиток блідий, 

Попротирані мешти зівають. 

Десь за рогом завжди, почекай – золотий, 

Заховався твій час… Роки тають. 

Може завтра? – Потріскує дзиґар сухий, 

Може завтра обкурена мрія, 

Упаде коло ніг скарб призначений, свій, 

І засне … – найрідніша надія.