Обкурена мрія
Тиснуться спогади в аркуш тонкий,
Досьорбана кава старіє.
Присох аромат в філіжанці м’який,
Та й смак загубився… Не діє.
Дешевий коньяк – з бочки змиток блідий,
Попротирані мешти зівають.
Десь за рогом завжди, почекай – золотий,
Заховався твій час… Роки тають.
Може завтра? – Потріскує дзиґар сухий,
Може завтра обкурена мрія,
Упаде коло ніг скарб призначений, свій,
І засне … – найрідніша надія.