07.08.2011 00:16

-

481

7 | 7

 © Тарас Іванів († 2012)

Пустельник

В собі пустельники, без світла панацеї, 

Короткий розум і обділений пейзаж. 

Ще слід дірявий пахне потом орхідеї, 

Та образ падає в шкарадненький візаж. 

Принципні заповіді щипнуть, та не вкусять, 

Десь крячуть жалісливо ще, старі попи. 

Лиш в штанях бомба ще задуматися змусить, 

Чого святкові не шукають нас часи. 

Німіють рухи, гріють слово вбиті горем. 

Чомусь без чогось душі зцілює сльоза. 

Тіла в лайні, а думки ринуть жовтим морем 

Величних променів, з джерел, що п’є вода.