І куди..?
По розчавлених днях
Лине пам’яті птах,
По літах, по десятках, по сотнях.
Давно з правдою він
Розміняв щирий дім…
На перетязі спить, в підворотнях.
Облисіла журба -
Крона в’яне й кора
З дуба – свідка облазять відзнаки,
Де легенди старі
Нотували всі дні
Дідів кров’ю фарбовані маки.
Десь історії прах
Ще несе у вітрах
Поміж вигоди кута вітрина,
В ній регоче обман
З правд розгноєних ран
Розписна б’є у мозок картина.
Шмарклі істин висять
З вух шкарадством проклять,
факти стогнуть під ковдрою фальші.
Скільки тисяч століть
Розбрели мимохіть –
Шкандибаєм в брехню свою дальше.
